печина
ПЕЧИ́НА, и, ж., діал.
Перепалений шматок глини або цеглини, що відпав від печі.
Де город був або село – І головня уже не тліла, І попіл вітром рознесло. Червоніє по пустині Червона глина та печина (Т. Шевченко);
У ногах куняла баба Якилина перед горщиком та печинами, що здобільно [густо] вкривали припічок та прилавок (Іван Ле);
* У порівн. Лежить милий у постелі, Як печина й у попелі (П. Чубинський).
Словник української мови (СУМ-20)