печина
ПЕЧИ́НА, и, ж., діал. Перепалений шматок глини або цеглини, що відпав від печі.
Де город був або село — І головня уже не тліла, І попіл вітром рознесло. Червоніє по пустині Червона глина та печина (Шевч., II, 1963, 87);
У ногах куняла баба Якилина перед горщиком та печинами, що здобільно [густо] вкривали припічок та прилавок (Ле, Вибр., 1939, 143);
*У порівн. Лежить милий у постелі, Як печина й у попелі (Чуб., V, 1874, 559).
Словник української мови (СУМ-11)