печина
ПЕЧИ́НА, и, ж., діал. Перепалений шматок глини або цеглини, що відпав від печі.
Де город був або село — І головня уже не тліла, І попіл вітром рознесло. Червоніє по пустині Червона глина та печина (Шевч., II, 1963, 87);
У ногах куняла баба Якилина перед горщиком та печинами, що здобільно [густо] вкривали припічок та прилавок (Ле, Вибр., 1939, 143);
*У порівн. Лежить милий у постелі, Як печина й у попелі (Чуб., V, 1874, 559).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- печина — печи́на іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
- печина — див. сум Словник синонімів Вусика
- печина — -и, ж., діал. Перепалений шматок глини або цеглини, що відпав від печі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- печина — ПЕЧИ́НА, и, ж., діал. Перепалений шматок глини або цеглини, що відпав від печі. Де город був або село – І головня уже не тліла, І попіл вітром рознесло. Червоніє по пустині Червона глина та печина (Т. Словник української мови у 20 томах
- печина — сіль тобі́ на язи́к (, печи́на в зу́би (у ві́чі)). Уживається як прокляття і виражає побажання невдачі, лиха, всього недоброго. — Щоб ти окаменіла, як Лотова жінка, за такі речі! — крикнув з досади Шрам ..— Сіль тобі на язик, печина в зуби!... Фразеологічний словник української мови
- печина — Печи́на, -ни ж. Кусокъ кирпича, глины, отпавшій въ печкѣ. Грин. III. 86. Лежить нелюб у постелі, як печина у попелі. Мет. 260. Сіль тобі в вічі та вода та печина в зуби — бранное пожеланіе. ХС. III. 49. Словник української мови Грінченка