Значення в інших словниках
-
печина —
печи́на іменник жіночого роду діал.
Орфографічний словник української мови
-
печина —
-и, ж., діал. Перепалений шматок глини або цеглини, що відпав від печі.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
печина —
ПЕЧИ́НА, и, ж., діал. Перепалений шматок глини або цеглини, що відпав від печі. Де город був або село – І головня уже не тліла, І попіл вітром рознесло. Червоніє по пустині Червона глина та печина (Т.
Словник української мови у 20 томах
-
печина —
сіль тобі́ на язи́к (, печи́на в зу́би (у ві́чі)). Уживається як прокляття і виражає побажання невдачі, лиха, всього недоброго. — Щоб ти окаменіла, як Лотова жінка, за такі речі! — крикнув з досади Шрам ..— Сіль тобі на язик, печина в зуби!...
Фразеологічний словник української мови
-
печина —
ПЕЧИ́НА, и, ж., діал. Перепалений шматок глини або цеглини, що відпав від печі. Де город був або село — І головня уже не тліла, І попіл вітром рознесло. Червоніє по пустині Червона глина та печина (Шевч.
Словник української мови в 11 томах
-
печина —
Печи́на, -ни ж. Кусокъ кирпича, глины, отпавшій въ печкѣ. Грин. III. 86. Лежить нелюб у постелі, як печина у попелі. Мет. 260. Сіль тобі в вічі та вода та печина в зуби — бранное пожеланіе. ХС. III. 49.
Словник української мови Грінченка