пинхва
ПИ́НХВА, и, ж., заст.
Груба, безглузда витівка, під час якої вдувають через паперову трубку дим тліючої вати в ніс сонного, а також така трубка.
* Образно. Гінець Явтух Чкурнув, що мав сили, З листом об тім, Що туркам всім Пинхву в ніс встромили (П. Гулак-Артемовський);
// перен. Що-небудь підступне, неприємне; каверза.
Як розглядів наш Забрьоха таку пинхву, як скочить із-за стола, як вибіжить з хати! (Г. Квітка-Основ'яненко).
◇ Дава́ти (задава́ти, підно́сити) / да́ти (зада́ти, піднести́) пи́нхви див. дава́ти;
(1) Підне́сти пи́нхву (д) див. дава́ти.
Словник української мови (СУМ-20)