пиндючність
ПИНДЮ́ЧНІСТЬ, ності, ж., розм.
Властивість за знач. пиндю́чний.
Не яка-небудь пиндючність панська відтручала його [Шевченка] від панів, а скорботне право крепацьке [кріпацьке], .. воно навівало на благородну душу тьмяну хмару найжурливішого сумовання (О. Кониський).
Словник української мови (СУМ-20)