пирійка

ПИРІ́ЙКА, и, ж., діал.

Пирій.

Сів [Северко] на межі, густо зарослій пирійкою, а подекуди й колючим осотом та будяком (А. Іщук);

Розпряжені коні зразу ж почали смачно вигризати молоду пирійку (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. пирійка — пи́рійка: бурьянъ [ІФ,1890]  Словник з творів Івана Франка
2. пирійка — пирі́йка іменник жіночого роду діал.  Орфографічний словник української мови
3. пирійка — -и, ж., діал. Пирій.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пирійка — ПИРІ́ЙКА, и, ж., діал. Пирій. Сів [Северко] на межі, густо зарослій пирійкою, а подекуди й колючим осотом та будяком (Іщук, Вербівчани, 1961, 11); Розпряжені коні зразу ж почали смачно вигризати молоду пирійку (Стельмах, ІІ, 1952, 268).  Словник української мови в 11 томах