пирійка
ПИРІ́ЙКА, и, ж., діал. Пирій.
Сів [Северко] на межі, густо зарослій пирійкою, а подекуди й колючим осотом та будяком (Іщук, Вербівчани, 1961, 11);
Розпряжені коні зразу ж почали смачно вигризати молоду пирійку (Стельмах, ІІ, 1952, 268).
Словник української мови (СУМ-11)