пискля

ПИСКЛЯ́, ля́ти, с., розм.

Той, хто багато пищить, часто видає пискливі звуки (звичайно про пташеня, малу дитину і т. ін.).

Медвідь відійшов з Вовком у корчі, а Королик і його жінка влетіли до свого дупла, щоби нагодувати своїх писклят (І. Франко);

– Тілько років через п'ять, чи що, так йому обридло вже в господі і в полі, як приборканому степовому птаху. Сумує та й сумує козак; бо чи статечна пак річ – ісповнити козацьку душу жінкою-квочкою та дітьми-писклятами? (П. Куліш);

// перен., зневажл. Дуже молода людина.

– Бач, пискля, вилізло сяк-так у людці, та вже тепер батько й мужик і матір прибив? На батька прийшов до мене жалітись! (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. пискля — пискля́ іменник середнього роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. пискля — див. дитина  Словник синонімів Вусика
3. пискля — -яти, с., розм. Той, хто багато пищить, часто видає пискливі звуки (звичайно про пташеня, малу дитину і т. ін.). || перен., зневажл. Дуже молода людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пискля — Пискля́, -ля́ти, -ля́ті, -ля́м; -ля́та, -ля́т  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. пискля — ПТАШЕНЯ́ (маля птаха), ПТАША́, ПОТЯ́ діал.; ГОЛОПУ́ЦЬОК розм., ПУ́ЦЬВІРІНОК діал., ГОЛОЦЮ́ЦЬОК діал. (перев. ще без пір'я); ПИСКЛЯ́ розм., ПИСКУ́Н розм. (яке пищить). Черкаючи крильцями, пурхали в гілках пташенята...  Словник синонімів української мови
6. пискля — ПИСКЛЯ́, я́ти, с., розм. Той, хто багато пищить, часто видає пискливі звуки (звичайно про пташеня, малу дитину і т. ін.). Медвідь відійшов з Вовком у корчі, а Королик і його жінка влетіли до свого дупла, щоби нагодувати своїх писклят (Фр.  Словник української мови в 11 томах