пискіт
ПИ́СКІТ, коту, ч.
Те саме, що писк.
Плиска зметнула крильцями, з пискотом пурхнула у кущі (Ю. Мушкетик);
Сміх знову спалахнув. Спалахнув задьористо, грайливо, перериваючись потаємним, дівочим пискотом (Яків Баш);
* Образно. Кулі свистіли в повітрі, деякі падали на кам'яний брук, сипали тисячі іскор від удару і з диким пискотом підбивалися вгору (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)