пискіт
ПИ́СКІТ, коту, ч. Те саме, що писк.
Плиска зметнула крильцями, з пискотом пурхнула у кущі (Мушк., День.., 1967, 28);
Сміх знову спалахнув. Спалахнув задьористо, грайливо, перериваючись потаємним, дівочим пискотом (Баш, На .. дорозі, 1967, 45);
*Образно. Кулі свистіли в повітрі, деякі падали на кам’яний брук, сипали тисячі іскор від удару і з диким пискотом підбивалися вгору (Фр., VI, 1951, 344).
Словник української мови (СУМ-11)