письменність
ПИСЬМЕ́ННІСТЬ, ності, ж.
1. Уміння читати й писати.
Всі люди, що жили в ній [Костівці], мали такий погляд на книжку та на письменність, мовби то річ зовсім не цьогосвітна (Б. Грінченко);
У наш час еталоном освітнього рівня селян стає вже не проста письменність і навіть не початкова освіта, а освіта в обсязі неповної середньої і середньої школи (з публіц. літ.).
2. збірн. Те саме, що писе́мність.
Письменність на Русі виникла й поширилась ще до прийняття християнства (з навч. літ.);
Своєї письменності чукчі не мали майже до 1930 року (з газ.);
Історія Нового Риму – Східної Римської імперії знала часи, коли в цьому багатстві на людській крові розквітали науки й мистецтва, культура й письменність (С. Скляренко).
Словник української мови (СУМ-20)