письменство
ПИСЬМЕ́НСТВО, а, с.
1. Те саме, що письме́нництво.
Петро Антонович, хоч сам ніколи й не займався письменством, любив літературу з дитинства (М. Олійник);
Найбільше ж Шевченкова поезія історично спадково, але геніально продовжувала стародавнє, багатовікове українське письменство (з наук. літ.);
В українському письменстві виникають водночас різні парадигми художнього осягнення світу (з наук. літ.).
2. заст. Те саме, що письме́нність 1.
[Храпко (кладучи перо):] Х-ху! уморився!.. Ні, не далось мені це письменство, та й годі! Що я тут написав, а от аж пальців не розведу – натрудив руку (Панас Мирний);
Він помилився на зятеві: він рахував, що як письменний Зінько пристане до його, то вони вдвох таке заведуть, що ну! Бо йому, Остапові, тільки письменства й не ставало! (Б. Грінченко).
3. Те саме, що писе́мність 1.
Письменство виникло у слов'ян ще до прийняття християнства (з навч. літ.).
◇ (1) Кра́сне письме́нство, уроч. – художня література.
З отаких хлопців, що приходять до красного письменства не крізь літературні амбіції, а крізь працю, .. буває толк (В. Коротич);
В “Енеїді” і в “Наталці Полтавці” виразно можна було побачити, як починає формуватися українське красне письменство (Культура сл.).
Словник української мови (СУМ-20)