письменство
ГРА́МОТА (уміння читати й писати), ПИСЬМЕ́ННІСТЬ, ГРА́МОТНІСТЬ, ПИСЬМО́, ОСВІ́ТА рідше, ПИСЬМЕ́НСТВО заст. — Я навчу тебе грамоти — читати, писати (Панас Мирний); Твердження, ніби суцільна письменність стоїть на заваді народній творчості, прийняти не можна (М. Рильський); Якби її воля, привчилася б і письма: так тогді-бо незвичайно було, щоб дівка та вміла читати (Г. Квітка-Основ'яненко); Батько теж був трохи грамотний, — учився колись у дяка, — любив у свято сам почитать, поважав у людях освіту (С. Васильченко); Нащо ж тобі й письменство? Нащо ж ти й читаєш, коли в серце добра не набираєш? (Ганна Барвінок).
ПИСЕМНІСТЬ (система графічних знаків певної мови, групи мов), ПИСЬМЕ́НСТВО, ПИСЬМО́. Живий народ, що мав своє письмо! Чи, може, в них (скіфів) така була писемність, що ми її вчитати не втнемо? (Л. Костенко); Письменство виникло у слов'ян ще до прийняття християнства (з газети).
ПИСЬМЕ́ННИЦТВО (літературна діяльність), ПИСЬМЕ́НСТВО, ЛІТЕРАТУ́РА, ПИСЬМО́ розм., ПИСЬМА́ЦТВО заст., зневажл. (Кіра:) Твоя повість навіть Сумцову підштовхнула на письменництво (В. Собко); Петро Антонович, хоч сам ніколи й не займався письменством, любив літературу з дитинства (М. Олійник); Щось сильно тягне мене до літературної праці — і літературі я відданий цілою душею (М. Коцюбинський); Маючи нахил і любов до письма, він написав навіть цілий трактат (С. Скляренко).
Словник синонімів української мови