письмовник

ПИСЬМО́ВНИК, а, ч., заст.

Збірник зразків для листування.

[Маруся:] Вася мені вчора про неї так сказав: “Знаєш, Марусю, Катя, звичайно, нецікава особа, але листи пише гарні”. А я йому й кажу: “Що ж, Васю, може, у неї письмовник є...” (О. Корнійчук);

У давнину в нас були вельми популярні, а в декотрих країнах видаються й нині так звані письмовники. В них можна було знайти зразки листів мало не на всі випадки життя (з наук.-попул. літ.);

// У XVIII ст. – довідник для самоосвіти з мови і літератури.

Значення в інших словниках

1. письмовник — письмо́вник іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. письмовник — -а, ч., заст. Збірник зразків для листування. || У 18 ст. – довідник для самоосвіти з мови і літератури.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. письмовник — ПИСЬМО́ВНИК, а, ч., заст. Збірник зразків для листування. [Маруся:] Вася мені вчора про неї так сказав: «Знаєш, Марусю, Катя, звичайно, нецікава особа, але листи пише гарні». А я йому й кажу: «Що ж, Васю, може, у неї письмовник є…» (Корн.  Словник української мови в 11 томах