питель

ПИ́ТЕЛЬ, тля, ч., заст.

Млин, на якому змелюють пшеницю на біле борошно особливим помолом.

Входжу в сіни, – в сінях млин: .. борошно сиплеться з-під каміння в довгу шовкову торбу, і тут заразом мелеться і борошно просівається. Виходить щось схоже на питльоване борошно, ніби змолоте в питлі (І. Нечуй-Левицький);

Інженера, який пішов оглядати роботи на питлі, що він його будував, вбито каменем, як завалилася одна стіна (Дніпрова Чайка);

// Пристрій у такому млині, що відсіває борошно.

Піду я до млина – Що ся в млині діє? Вода камінь обертає, Питель муку сіє (П. Чубинський);

Мала Ольга дрібненько стукотіла паличкою по ніжці крісла, гей би питель тріскотів у млині (Н. Кобринська);

// Борошно, змелене в такому млині.

Значення в інших словниках

1. питель — Млин [XVI] Всяке українське писання, яко їм попадеться в руки, мусить пройти через питель їх язикової критики [XVI]  Словник з творів Івана Франка
2. питель — пи́тель іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
3. питель — див. борошно  Словник синонімів Вусика
4. питель — -тля, ч., заст. Млин, на якому змелюють біле борошно особливим помолом. || Пристрій у такому млині, що відсіває борошно. || Борошно, змелене в такому млині.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. питель — Пи́тель, пи́тля, -тлеві; -тлі, -тлів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. питель — ПИТЛЬО́ВАНКА (питльоване борошно), ПИТЛІ́ВКА, КРУПЧА́ТКА розм., ПИ́ТЕЛЬ заст. — Треба повезти додому крупчатку на пиріжки, на вареники (П. Автомонов); На питель, на питель пшеничка ся меле (пісня).  Словник синонімів української мови
7. питель — ПИ́ТЕЛЬ, тля, ч., заст. Млин, на якому змелюють біле борошно особливим помолом. Входжу в сіни, — в сінях млин: .. борошно сиплеться з-під каміння в довгу шовкову торбу, і тут заразом мелеться і борошно просівається.  Словник української мови в 11 томах
8. питель — Питель, -тля м. 1) Крупчатка — мельница. Подольск. г. Се він собі млин питлем хоче будувати. Кіевск. у. 2) Мука крупичатая. На питель, на питель пшеничка ся меле. Гол. II. 138.  Словник української мови Грінченка