пиття

ПИТТЯ́, я́, с.

1. Дія за знач. пи́ти 1.

Пішло потім монотонне життя на водах; пиття вод рано й вечір з музиками в додаток (І. Нечуй-Левицький);

Матроси заходилися копати колодязі, але вода на обох островах була гірко-солоною, непридатною для пиття (З. Тулуб);

Він ходив якийсь сам не свій, стратив охоту до пиття (І. Франко).

2. Те саме, що питво́ 1.

Цілим морем лились найсолодші пиття, Поїдались розкішніші страви, І котилось щодень безтурботне життя На могилах дідівської слави (П. Грабовський);

[Бабуся:] Уже ніхто не повернувсь додому. У їжі тій, в питті був сонний трунок (П. Воронько);

[Дмитро (обнімає Катрю):] Дитино моя, надіє моя!.. Чи тебе чарами приворожено, чи тобі пиття дадено? .. Задля кого ти мене сиротою кидаєш? (М. Старицький).

Значення в інших словниках

1. пиття — пиття́ іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. пиття — ПИТВО; (дія) випивання, ПИЯТИКА.  Словник синонімів Караванського
3. пиття — -я, с. 1》 Дія за знач. пити 1). 2》 Те саме, що питво 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пиття — Пиття́, -ття́, -ттю́, -ття́м  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. пиття — НАПІ́Й (спеціально приготовлена рідина для пиття); ПИТВО́, ПИТТЯ́, ПІ́ЙЛО перев. зневажл., ПИТНЕ́ збірн., розм. (те, що п'ють, перев. у збірн. знач.); ТРУ́НОК (перев. алкогольний напій); НЕКТА́Р (надзвичайно приємний на смак напій).  Словник синонімів української мови
6. пиття — ПИТТЯ́, я́, с. 1. Дія за знач. пи́ти 1. Пішло потім монотонне життя на водах; пиття вод рано й вечір з музиками в додаток (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
7. пиття — Пиття́, -тя́ с. 1) Питье. 2) Выпивка. Як би знаття, що в кума пиття, то й жінку й діти привів би. посл. 3) Напитокъ.  Словник української мови Грінченка