питущий
ПИТУ́ЩИЙ, а, е.
Який п'є (у 2 знач.), є п'яницею.
[Пріська:] Я сьогодня [сьогодні] ходила на кладовище, припадала до материної могилки, благала, щоб матуся навернула моє серце до Тимохи... Ще гірш серце почало боліти! Він питущий, а як нап'ється, то як звір!.. (М. Кропивницький);
Був він чоловік сердечний, у голові мав олії не трохи та й питущим не був (Є. Гуцало);
// у знач. ім. питу́щий, щого, ч.
Кожний сімнадцятий з питущих за статистикою стає хронічним алкоголіком (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)