пиха
ПИХА́, и́, ж.
1. Надмірно висока думка про себе, погорда, зарозумілість, зазнайство.
– Е, – подумав дід, – яка пиха! Зневажає залицяння такого козака! (О. Стороженко);
[Таня:] Хто він такий – не знаю. Може, князь, може, граф. Помітно тільки родовиту пиху, аристократичне виховання (С. Васильченко);
// Надмірна впевненість у своїх силах, здібностях, можливостях; самовпевненість.
[Назар Петрович:] Сьогодні директор привселюдно сказав: покладаюся на тебе, Назаре, як на кам'яну скелю. Бери владу до рук і керуй. Що ж, і покеруємо. [Марія Романівна:] І звідки в тебе ці дурощі, ця пиха? (Л. Дмитерко);
– Нічого, Вовочко, – втішила Юля, – медаль розвинула б у тебе пиху, а так ти, скромний живописець, намалюєш за літо хорошу картину (О. Донченко);
// Вразливе відношення до думки про свою особу і ставлення до себе навколишніх; самолюбство.
Такі почесні запросини приємно полоскотали його пиху (М. Коцюбинський);
Не дуже дерла йому очі вбога Чіпчина хата .. Не так на те Явдоха глянула: не так воно вразило її горду пиху (Панас Мирний);
Сумніватися в собі! Виганяти з себе пиху! Завжди пам'ятати, що найбільший ворог – самовпевненість (М. Слабошпицький);
// Зовнішній вияв зверхності, погорди, бундючності.
Замість ситого задоволення і напускної пихи на обличчі осів новий вираз – поваги і зваги (М. Коцюбинський);
Директор обурився, де й ділася його пиха і ввічливість (Ф. Бурлака);
// Далеке від правди чванливе вихваляння.
Говоримо ми це без ніякої пихи, говоримо ми це із скромністю, властивістю, як ви знаєте, притаманною кожному справжньому мисливцеві (Остап Вишня);
Будинок просторий .. Крім того, без пихи кажучи, через те, що стільки років займали цей будинок Річинські, він набув популярності (Ірина Вільде).
2. Надмірність у багатстві, оздобах, прикрасах, вигодах і т. ін.; розкіш.
Пригадалися приязні речі, пуста розмова.., – розкіш, пиха, вбожество (Марко Вовчок);
Стоїть будинок замковий, Будований з пихою (П. Куліш);
Середина багатої хати з закидом на пиху; багато образів олеографій і дешевих малюнків (М. Кропивницький);
// Побудована на зовнішніх ефектах урочистість, помпезність.
Послів ввели к царю з пихою, Як водилося у Латин; Несли подарки пред собою (І. Котляревський);
За три копи звінчав [піп] у будень, Без пихи, так, як довелось (Т. Шевченко).
3. заст. Те саме, що го́рдість.
Втішалася обрана богом мати, Сповнялась материнської пихи, Святої гордості, що кожна мати має, Як на руках своє дитя тримає (Леся Українка);
// Предмет гордості, те, чим можна пишатися.
Навіщо їй ті розкішні довгі коси, пиха й гордість дівоча, миті, чесані й плекані з таємничими дівочими надіями (М. Коцюбинський).
Удава́тися / уда́тися в пиху́ див. удава́тися.
◇ Збива́ти / зби́ти пиху́ див. збива́ти;
Набива́ти / наби́ти пи́ху див. набива́ти;
(1) Пиху́ зби́ти (д) див. збива́ти.
Словник української мови (СУМ-20)