пихтіти

ПИХТІ́ТИ, хчу́, хти́ш, недок.

1. Те саме, що пи́хкати.

Колісник пихтів, одпихався, а вона [Наташа], як навісна, то одскакувала від його, то, прискакуючи, горнулася, мов вірна собака (Панас Мирний);

Паровоз, що мав відвезти мого батька, вже пихтів, фиркав, наче кінь перед бігом (М. Томчаній).

2. перен., розм. Виконувати яку-небудь дію, докладаючи надмірні зусилля.

Малий так старався, так пихтів, тягаючи за ними крейду або віхтик, що цілком заслуговував бути повноправним членом їхнього товариства (О. Іваненко).

Значення в інших словниках

1. пихтіти — пихті́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пихтіти — див. звучати; палити; старатися  Словник синонімів Вусика
3. пихтіти — -хчу, -хтиш, недок. 1》 Те саме, що пихкати. 2》 перен., розм. Виконувати яку-небудь дію, докладаючи надмірні зусилля.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пихтіти — Чу, -тиш, недок., див. пихкати.  Словник сучасного українського сленгу
5. пихтіти — ПИ́ХКАТИ (уривчасто дихати від надмірних зусиль, видаючи характерні звуки), ПИХТІ́ТИ, ПИХКОТІ́ТИ підсил., ЧМИ́ХАТИ, ЧМИХКОТІ́ТИ підсил., ПУ́ХКАТИ рідше; СОПІ́ТИ, СОПТИ, СА́ПАТИ, ФУ́КАТИ діал. (з присвистом випускаючи повітря через ніс). — Док.  Словник синонімів української мови
6. пихтіти — ПИХТІ́ТИ, хчу́, хти́ш, недок. 1. Те саме, що пи́хкати. Колісник пихтів, одпихався, а вона [Наташа], як навісна, то одскакувала від його, то, прискакуючи, горнулася, мов вірна собака (Мирний, III, 1954, 277); Пихтять цигарки, в’ється дим з папірос… (Нех.  Словник української мови в 11 томах