пишномовний

ПИШНОМО́ВНИЙ, а, е.

1. Який відзначається багатослівністю.

Вірш захоплював простотою і щирістю. Не було в ньому ні пишномовних фраз, ні гучних вигуків, якими так пересипали свої поезії дехто з її ровесників (М. Олійник);

Зроби питання пишномовне, дістанеш і відповідь пишномовну; зроби просте запитання, дістанеш і відповідь просту (з наук.-попул. літ.).

2. Якому властиво вживати надмірно вишукані, високомовні, витіюваті слова, фрази і т. ін.

Людмила пишномовна. Замість того, щоб сказати одне слово “ледар”, вона розказує про Данила: – Це пасивний індивідум, для якого активні поривання... (із журн.);

Усе маскування злітало раптом з людей, .. і пишномовні базіки .. виявлялись звичайними боягузами (Ю. Щербак).

Значення в інших словниках

1. пишномовний — пишномо́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. пишномовний — (трактат) багатослівний; (- слова) високомовний, помпезний, ПИШНИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. пишномовний — див. балакучий  Словник синонімів Вусика
4. пишномовний — -а, -е. 1》 Який відзначається багатослівністю. 2》 Якому властиво вживати надмірно вишукані, високомовні, витіюваті слова, фрази і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. пишномовний — БАГАТОСЛІ́ВНИЙ (про розповідь і т. ін. — який містить у собі багато зайвого), ВЕЛЕМО́ВНИЙ, ШИРОКОМО́ВНИЙ рідше, ПРОСТОРІ́КУВАТИЙ розм. Розмова не в'язалася, одначе теплою була і багатослівною (Д.  Словник синонімів української мови
6. пишномовний — ПИШНОМО́ВНИЙ, а, е. 1. Який відзначається багатослівністю. Вірш захоплював простотою і щирістю. Не було в ньому ні пишномовних фраз, ні гучних вигуків, якими так пересипали свої поезії дехто з її ровесників (М. Ол.  Словник української мови в 11 томах