плавачка
ПЛАВА́ЧКА, и, ж., діал.
1. Сплавляння дерева.
– Вночі вилазить із тебе вся студінь, що кості набралися замолоду в ріці при плавачці (А. Крушельницький).
2. Пліт із дерева, яке сплавляють.
Вода потоку гостра, ніби ніж, З камінням вам малечі ріже ноги, А ви те дерево, що збилося з дороги, Коли плавачкою униз плило, – Підштовхуєте, щоб вперед ішло (А. Турчинська).
Словник української мови (СУМ-20)