плаз
ПЛАЗ, ч.
1. род. а. Те саме, що гад.
[Гелен:] Ми, троянці, за довгий час облоги вже навчились звиватися вужами. [Кассандра:] Не говори про гнучкість плаза, для мене то не мудрість, а гидота (Леся Українка);
Розвіявся димок, і перед нами Якогось плаза тіло клубочилось В агонії (М. Рильський);
[Іудейський пророк (до Елеазара):] Бридкий плазе, Чого приліз сюди з того кубла? (Леся Українка).
2. род. у, заст. Дитяча гра, учасники якої кидають палку так, щоб улучити в іншу, що лежить.
Недалечко діти то у “плаза”, то в “креймахи” граються: хлоп'ята в “плаза”, а дівчатка в “креймахи” (Д. Мордовець).
Словник української мови (СУМ-20)