плакатник

ПЛАКА́ТНИК, а, ч.

Художник, що малює плакати (у 1 знач.).

Колектив українських художників-плакатників у ці [громадянської війни] роки помітно зріс (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. плакатник — плака́тник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. плакатник — -а, ч. Художник, що малює плакати (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. плакатник — ПЛАКА́ТНИК, а, ч. Художник, що малює плакати (у 1 знач.). Колектив українських художників-плакатників у ці [громадянської війни] роки помітно зріс (Укр. рад. граф., 1957, 36).  Словник української мови в 11 томах