плаксун

ПЛАКСУ́Н, а́, ч., розм.

Те саме, що пла́кса.

– Бий! .. Так, так його! .. – Почувся плач, і зразу десять голосів, кривлячи плаксуна, покрили його (Панас Мирний);

Мамині синки і плаксуни, що хворобливо реагували на грубі витівки шкільних ветеранів, нічого від того не вигравали і лише накликали на себе зневагу (С. Добровольський).

Значення в інших словниках

1. плаксун — плаксу́н іменник чоловічого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. плаксун — див. дитина; плаксивий  Словник синонімів Вусика
3. плаксун — -а, ч., розм. Те саме, що плакса.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. плаксун — ПЛА́КСА розм. (той, хто часто плаче, схильний до плачу); ПЛАКСІ́Й розм., ПЛАКСУ́Н розм., ПЛАКСИ́ВЕЦЬ розм., ПЛАКУ́Н розм. рідше, РЮ́МСА розм., РЮ́МА розм., РЕ́ВА розм., РЕВУ́Н розм. рідше, СКИГЛІ́Й зневажл., НЮ́НЯ зневажл. — Вони вже й розпустили губи.  Словник синонімів української мови
5. плаксун — ПЛАКСУ́Н, а́, ч., розм. Те саме, що пла́кса. — Бий!.. Так, так його!.. — Почувся плач, і зразу десять голосів, кривлячи плаксуна, покрили його (Мирний, IV, 1955, 107); Мамині синки і плаксуни...  Словник української мови в 11 томах