плаксій
ПЛАКСІ́Й, я́, ч., розм.
1. Те саме, що пла́кса.
– Я лише рюмсів і плаксіїв не люблю (І. Франко);
Катруся ніколи, ніколи не стане плакати. Вона сама не любить плаксіїв (О. Донченко).
2. перен. Той, хто завжди плачеться (у 1 знач.).
Знайшлись і плаксії: мовляв, насіння нема, реманенту нема, а поки все дістануть, – весна минеться (О. Бойченко).
Словник української мови (СУМ-20)