планктон
ПЛАНКТО́Н, у, ч., біол.
Сукупність дуже дрібних рослинних і тваринних організмів, що населяють товщу води і через брак чи слабкість органів руху пасивно переносяться течією.
Брали [океанологи] планктон, вивчали циркуляцію вод (О. Гончар);
Планктон – це їжа для дрібних жителів моря: рачків, молюсків, морських черв'яків (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)