плантація
ПЛАНТА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Велике землеробське господарство, в якому вирощують спеціальні технічні або продовольчі культури; земельні ділянки, належні такому господарству.
Праця рабів широко застосовувалась переважно в південних колоніях, де раби вирощували на плантаціях тютюн і рис (з навч. літ.);
Іноземний капітал ще й тепер володіє тут [в Індонезії] значними площами землі, переважно плантаціями, де вирощуються технічні культури (з наук.-попул. літ.).
2. Велика земельна ділянка, відведена під спеціальні технічні або продовольчі культури, що вимагають особливого догляду.
Перед нею, мало не з-під ніг, збігали вниз по кам'яних горбах плантації тютюну й винограду (М. Коцюбинський);
По один бік дороги милував очі безконечний лан озимини. По другий – малахітова плантація цукрових буряків (Є. Кравченко).
Словник української мови (СУМ-20)