платина
ПЛАТИ́НА, и, ж., діал.
Хустка.
У хвіртку входить старий диякон з речами, належними до ритуалу, загорненими в платину (Леся Українка);
Очі її весело блищали, а з-під червоної платини висіли довгі коси (Н. Кобринська).
ПЛА́ТИНА, и, ж.
Хімічний елемент сірувато-білого кольору, благородний метал, який відзначається великою ковкістю й тягучістю і використовується для виготовлення коштовних виробів, лабораторного хімічного посуду тощо.
У природі платина подібно до золота зустрічається в розсипах у вигляді крупинок (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)