плаха
ПЛА́ХА, и, ж.
1. Дерев'яна колода, на якій у давні часи відрубували голову засудженому до страти; поміст, на якому відбувалася така страта.
Там, де тільки що закінчився суд, вже стояли .. стовп і біла дубова плаха (З. Тулуб);
Посередині двору в'язниці височіла постійна шибениця, а під нею великий обрубок старого дерева – плаха (В. Гжицький);
* У порівн. Лукія добре знала, що це означає – лягти на окреме ліжко. Це була найбільша кара в притулку .. Окреме ліжко було, як плаха, на яку кат кладе голову своєї жертви (О. Донченко).
2. Великий з плоскою поверхнею шматок чого-небудь.
Біля входу в цех .. височів штабель лантухів з плахами парафіну (П. Загребельний);
Крижана плаха.
3. діал. Шматок розколотої навпіл деревини, колоди.
Хата з дубових плах;
// Поліно.
Біля сарая Галаган колов дрова .. Діденко привітавсь. Але господар ніби не помітив. Доколов плаху і лише тоді випроставсь і глянув (А. Головко).
Ги́нути (умира́ти) / заги́нути (уме́рти) на пла́сі див. ги́нути;
Засу́джувати / засуди́ти на пла́ху див. засу́джувати;
Посила́ти / посла́ти на пла́ху див. посила́ти.
◇ Кла́сти / покла́сти го́лову на пла́ху див. кла́сти;
(1) На пла́ху, зі сл. засуди́ти, посла́ти і т. ін. – до страти.
[Шевченко:] Та як простить вельможним тим катам, Що вас було на плаху засудили і все життя згубили! (І. Кочерга).
Словник української мови (СУМ-20)