плацебо
ПЛАЦЕБО́, невідм., с.
Нешкідлива речовина, приготовлена у вигляді лікарського препарату, що не має лікувальних властивостей (використовується для вивчення ролі навіювання у лікувальному ефекті якого-небудь лікарського препарату при дослідженні фармакологічного ефекту лікарських речовин).
Словник української мови (СУМ-20)