плацента

ПЛАЦЕ́НТА, и, ж.

Орган зв'язку зародка з материнським тілом під час внутрішньоутробного розвитку людини та ссавців; дитяче місце, послід.

З кінця третього місяця вагітності утворюється так зване дитяче місце (плацента) (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. плацента — плаце́нта іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. плацента — -и, ж. Орган зв'язку зародка з материнським тілом під час внутрішньоутробного розвитку людини та ссавців; дитяче місце, послід. Дифузна плацента — вада розвитку плаценти, при якій вона захоплює більшу частину слизової оболонки матки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. плацента — плаце́нта (від лат. placenta – пиріг) 1. Орган зв’язку зародка з організмом матері. Властивий вищим ссавцям і людині, а також деяким безхребетним (окремим членистоногим), деяким рибам, окремим сумчастим. Інша назва – дитяче місце.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. плацента — I у рослин, вирости тканин, на яких кріпляться насінні зачатки в зав'язі квітки. II орган, що поєднує зародок зі стінкою матки під час зародкового розвитку ссавців; утворена з частини плоду (напр., зародкові оболонки, хоріон) і частини матки (напр.  Універсальний словник-енциклопедія
5. плацента — ПЛАЦЕ́НТА анат., ПОСЛІ́Д, ДИТЯ́ЧЕ МІ́СЦЕ.  Словник синонімів української мови
6. плацента — ПЛАЦЕ́НТА, и, ж. Орган зв’язку зародка з материнським тілом під час внутрішньоутробного розвитку людини та ссавців; дитяче місце, послід. З кінця третього місяця вагітності утворюється так зване дитяче місце (плацента) (Фіз. вихов.., 1954, 42).  Словник української мови в 11 томах