плацента
ПЛАЦЕ́НТА, и, ж. Орган зв’язку зародка з материнським тілом під час внутрішньоутробного розвитку людини та ссавців; дитяче місце, послід.
З кінця третього місяця вагітності утворюється так зване дитяче місце (плацента) (Фіз. вихов.., 1954, 42).
Словник української мови (СУМ-11)