плентатися
ПЛЕ́НТАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., розм.
1. Іти, їхати, пересуватися повільно, через силу.
Воли помалу плентались дорогою (І. Нечуй-Левицький);
Всю ніч без перепочинку пленталися змучені люди і тварини безкрайньою сухою пустелею (З. Тулуб);
* Образно. Тихою ходою Плентаються дні (П. Воронько);
// Іти, їхати куди-небудь (звичайно далеко або неохоче).
Мабуть, швидко прийдеться й мені на старі літа плентатися в світ поза очі (І. Франко);
[Баба:] І чого б я плентався! Сидів би коло хати та на сонці грівся! Все одно ж нічого не почуєш (Я. Мамонтов).
2. Те саме, що блука́ти 1.
То було коли-не-коли хіба за хлібом присуне [дід Улас] в село .. А то трохи не щодня плентається по селу (Панас Мирний);
Плентається чортяка по світу і пекла одцуравсь, бо добре зна, що жінка і там його знайде (О. Стороженко).
3. за ким, перен. Підтримувати кого-небудь, некритично поділяючи його погляди.
◇ Но́ги пле́нтаються див. нога́;
(1) Пле́нтатися нога́ми – іти важко, невпевнено.
Він схопивсь з місця і, плентаючись ногами, всім корпусом рішучо подався до дверей (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)