плескання
ПЛЕСКА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. плеска́ти і плеска́тися і звуки, утворювані цією дією.
Вперед, кораблю! Не страшне Плескання вод у млі (П. Грабовський);
Закриєш очі – і встають в уяві .. міста шумливі, села прибережні, плескання хвиль, над ними лет чайок (І. Гончаренко);
У березі ж – сріблиста мла. Тріпочуть із простинь навіски... І голі бронзові тіла, і сміх, і плескання, і блиски... (П. Тичина);
Спів скінчився. Молоде товариство надгородило співця плесканням (Леся Українка);
Хіба і думати міг Євген після отих щирих обіймів [союзників], поцілунків, плескання по плечах, безперервного клацання фотоапаратів, що знову доведеться сидіти за колючим дротом [табору для переміщених осіб]?! (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)