плетениця
ПЛЕТЕНИ́ЦЯ, і, ж.
1. Вінок, гірлянда.
Але стане вінцем лиш тоді плетениця тернова, коли вільна душею людина по волі квітчається терном (Леся Українка);
І плетеницею з волошок голубих, Немов короною, вінчають ловко їх (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);
// перен. Складне переплетення чого-небудь (дій, процесів, станів і т. ін.).
Зіна швидко одяглась .. В плетениці думок, що бентежили її всю ніч, виділялась одна – світла (О. Гуреїв).
2. Низка однорідних подій, явищ і т. ін.
Під фрескою мозаїка, що зображає цілу плетеницю містерій в пам'ять Адоніса (Леся Українка);
Плетениця улюблених святок Наступила в селі од Різдва (Т. Масенко).
3. етн. Фігура в танцях, іграх.
Ой нумо, нумо у шума гуляти, шума заплітати! Заплетем плетеницю (Сл. Б. Грінченка);
Для ігор “Огірочки” і “Горобейко” характерне вже не коло, а “плетениця”, коли передня пара, взявшись за руки, перебігає під піднятими руками останніх пар (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)