плетениця
ПЛЕТЕНИ́ЦЯ, і, ж.
1. Вінок, гірлянда.
Але стане вінцем лиш тоді плетениця тернова, коли вільна душею людина по волі квітчається терном (Л. Укр., І, 1951, 189);
І плетеницею з волошок голубих, Немов короною, вінчають ловко їх (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 161);
// перен. Складне переплетення чого-небудь (дій, процесів, станів і т. ін.).
Зіна швидко одяглась.. В плетениці думок, що бентежили її всю ніч, виділялась одна — світла (Гур., Життя.., 1954, 278).
2. Низка однорідних подій, явищ і т. ін.
Під фрескою мозаїка, що зображає цілу плетеницю містерій в пам’ять Адоніса (Л. Укр., II, 1951, 385);
Плетениця улюблених святок Наступила в селі од різдва (Мас., Сорок.., 1957, 310).
3. етн. Фігура в танцях, іграх.
Ой нумо, нумо у шума гуляти, шума заплітати! Заплетем плетеницю (Сл. Гр.);
Для ігор «Огірочки» і «Горобейко» характерне вже не коло, а «плетениця», коли передня пара, взявшись за руки, перебігає під піднятими руками останніх пар (Нар. тв. та етн., 4, 1962, 130).
Словник української мови (СУМ-11)