пломба

ПЛО́МБА, и, ж.

1. На зачинених дверях приміщень, вагонів або на машинах, приладах і т. ін. – заборонний знак (із шматочка свинцю або іншого пластичного матеріалу) з клеймом, відбитком печатки.

Я почав навіть збирати по смітниках коло крамниць олов'яні пломби (С. Васильченко);

Я .. розглядаю пломбу, що висить на вагонному запорі (П. Колесник).

2. Шматочок твердої речовини, яким закривають отвір у зіпсованому зубі.

Зубний лікар школи у хворий зуб Юркові пломбу поставив (з газ.);

// Шматок затверділої пластичної речовини, яким закривають отвір у чому-небудь.

Значення в інших словниках

1. пломба — пло́мба іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. пломба — -и, ж. 1》 На зачинених дверях приміщень, вагонів або на машинах, приладах і т. ін. – заборонний знак (із шматочка свинцю або іншого пластичного матеріалу) з клеймом, відбитком печатки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пломба — пломба вул. новий будинок покращеного планування у старій частині міста (ср)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. пломба — пло́мба (нім. Plombe, від лат. plumbum – свинець) 1. Шматочок свинцю або іншого пластичного матеріалу з відбитком печатки, що його навішують на замкнені двері, прилади, апарати, товари тощо. 2. Щільна тверднуча маса, якою заповнюють порожнину в хворому зубі, кістці тощо.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. пломба — ПЛО́МБА, и, ж. 1. На зачинених дверях приміщень, вагонів або на машинах, приладах і т. ін. — заборонний знак (із шматочка свинцю або іншого пластичного матеріалу) з клеймом, відбитком печатки.  Словник української мови в 11 томах