плющати
ПЛЮЩА́ТИ, щу́, щи́ш, недок.
Те саме, що плю́скати 1.
Не к Різдву йде, а к Великодню: уночі тріщить, а вдень плющить (Номис);
Тиша, плющить вода (О. Гончар);
Морська вода, така прозора, побіля берега плющить (Н. Забіла);
Стало чути, як щось почало бовтатися в калюжинах... плющати (С. Васильченко);
// безос., у знач. пред.
Втікачі розташувались на мочарі, під ногами у них плющало (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)