плямкнути
ПЛЯ́МКНУТИ, ну, неш, док.
Однокр. до пля́мкати.
Перевів [Карпо Петрович] очі од цяцьки на жінку і презирливо плямкнув губами (М. Коцюбинський);
Той [пес] аж зубами плямкнув, роззявляючи рота і хапаючи доволі великий шматок. (В. Винниченко);
Печенізький князь плямкнув язиком і ще раз поплескав по плечу Претича (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)