плівка
ПЛІ́ВКА, и, ж.
1. Те саме, що пліва́.
Мозок очищають від плівки, замочуючи його у холодній воді (з наук.-попул. літ.).
2. Тонкий покрив, шар (льоду, пилу, жиру і т. ін.) на поверхні чого-небудь.
Щерба в мисці застигла, заволоклася зверху сірою плівкою... (Панас Мирний);
Озерце вкрилося тонкою крижаною плівкою (Л. Смілянський);
На поверхні алюмінію завжди є тонка плівка окису, що захищає метал від корозії (з навч. літ.);
// Те, що застилає, заволікає собою.
Його очі затягнулися масною плівкою (М. Ю. Тарновський).
3. Легкий прозорий або напівпрозорий матеріал із синтетичної сировини, уживаний для захисних покриттів, замість скла і т. ін.
Підраховано, що застосування синтетичної плівки .. при виготовленні ковбасних виробів, безкоркового сиру, для упаковки сухого молока дозволить щороку економити .. [багато] тисяч карбованців (з газ.);
Застосування прозорих полімерних плівок замість скла дозволяє мати легкі каркаси парників (з наук.-попул. літ.).
4. Прозора еластична стрічка із спеціального матеріалу, покрита світлочутливим шаром і вживана для фотографічних та кінематографічних знімків.
– Треба все зняти на плівку (Ю. Яновський);
// розм. Те саме, що кінофі́льм.
Праворуч – Нотр-Дам. І синерама, де в кіносеансах Паризьку плівку демонструють нам (Л. Дмитерко).
5. Еластична целулоїдна стрічка, покрита чутливим до звукових коливань шаром і вживана для запису звуків.
Розповідь записувалась на плівку, щоб зостатися навік в архівах суду (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)