плідний
ПЛІ́ДНИЙ, а, е.
1. Який дає або здатний давати багато плодів (про рослини).
До подвійних кущів він пробрався оливних, Що позростались докупи, з родючими, плідними – дикі (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);
// Який швидко розмножується, дає численне потомство (про тварин, рідше – людей).
Плідна вівця;
// Родючий (про землю).
Де плуг .. пройде́, залізо де розриє Землі плідної пласт, Там незабаром лан хвилясте жито вкриє (І. Франко);
В глибині кратера .. лежала плідна й благодатна округла долина (Ю. Смолич).
2. перен. Який дає позитивні результати, наслідки; плодотворний.
[Поліксена:] І шлюб наш буде вже одразу плідним, – так кажуть мірмідонці і троянці, бо з нього зродиться і згода й сила, не загине вже святая Троя (Леся Українка);
Плідна діяльність.
3. перен. Здатний створювати що-небудь у великій кількості.
І Франко називає Грабовського плідним і талановитим автором, високо оцінює його оригінальні поезії (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)