плідний
ПЛІ́ДНИЙ, а, е.
1. Який дає або здатний давати багато плодів (про рослини).
До подвійних кущів він пробрався оливних, Що позростались докупи, з родючими, плідними — дикі (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 109);
// Який швидко розмножується, дає численне потомство (про тварин, рідше — людей).
Плідна вівця;
// Родючий (про землю).
Де плуг .. пройде́, залізо де розриє Землі плідної пласт, Там незабаром лан хвилясте жито вкриє (Фр., X, 1954, 42);
В глибині кратера.. лежала плідна й благодатна округла долина (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 333).
2. перен. Який дає позитивні результати, наслідки; плодотворний.
[Поліксена:] І шлюб наш буде вже одразу плідним, — так кажуть мірмідонці і троянці, бо з нього зродиться і згода й сила, не загине вже святая Троя (Л. Укр., II, 1951, 255);
Новаторські пошуки можуть бути тільки тоді плідними, коли вони грунтуються на міцних підвалинах ленінської естетики і, зокрема, на.. принципі високого демократизму змісту й форми (Літ. газ., 16.I 1962, 3);
Плідна діяльність.
3. перен. Здатний створювати що-небудь у великій кількості.
І Франко називає Грабовського плідним і талановитим автором, високо оцінює його оригінальні поезії (Рад. літ-во, 4, 1964, 109).
Словник української мови (СУМ-11)