плішивий
ПЛІШИ́ВИЙ, а, е.
1. Який має плішину (у 1 знач.); лисий.
Простоволоса голова, плішива, стовбовита, трохи подалася набік і здавалася немов розбитою (Панас Мирний);
Під вікном сидів сивуватий з плішивим вершечком голови фінансовий працівник (Л. Дмитерко);
// у знач. ім. пліши́вий, вого, ч. Той, хто має плішину на голові (звичайно на тім'ї); лисий.
Вдарили морози, та й цупкі ж були! Доставалося лисим та плішивим! (Г. Квітка-Основ'яненко).
2. Позбавлений в окремих місцях рослинності, місцями вигорілий, вимоклий і т. ін.
Він відчув себе сіромахою, навіки прикутим до цієї плішивої латки землі, що з неї вузькі межі як би видавили всю вогкість (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)