плішивий
ПЛІШИ́ВИЙ, а, е.
1. Який має плішину (у 1 знач.); лисий.
Простоволоса голова, плішива, стовбовита, трохи подалася набік і здавалася немов розбитою (Мирний, І, 1954, 46);
Під вікном сидів сивуватий з плішивим вершечком голови фінансовий працівник (Дмит., Розлука, 1957, 80);
// у знач. ім. пліши́вий, вого, ч. Той, хто має плішину на голові (звичайно на тім’ї); лисий.
Вдарили морози, та й цупкі ж були! Доставалося лисим та плішивим! (Кв.-Осн., II, 1956, 144).
2. Позбавлений в окремих місцях рослинності, місцями вигорілий, вимоклий і т. ін.
Він відчув себе сіромахою, навіки прикутим до цієї плішивої латки землі, що з неї вузькі межі як би видавили всю вогкість (Панч, II, 1956, 432).
Словник української мови (СУМ-11)