побажати
ПОБАЖА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що і без прям. дод.
1. кому чого або з інфін. Висловити побажання про здійснення чого-небудь.
Привітайте його [І. Франка] од мене і побажайте швидко одужати (М. Коцюбинський);
Смерть не застала його несподівано, мав змогу розпорядити все перед смертю, але нічого більше не умів зробити, як віддати Київ від разу старшому синові, Ізяславу, а улюбленцеві свому, Всеволоду, побажав, аби й йому довелося бути київським князем, але законною дорогою, а не насильством (М. Грушевський);
Коли її план виходить із високих мотивів і має велику ціль (а воно тільки тик
є), то що він може сказати? Схилитися перед великим стражданням, яке вона бере на себе, і побажати, щоб воно було якомога менше (В. Винниченко);
Хлопці побажали раненому товаришеві щастя (І. Багряний);
– Тоді я побажаю вам прожити сто літ, – усміхнулася Роксолана. (П. Загребельний);
// кому кого, чого. Висловити побажання, щоб хто-небудь мав когось або щось.
Дід у мене був не простий, кожному побажаю такого діда (Ю. Яновський).
2. чого або з інфін. Виявити бажання здійснити, одержати, здобути що-небудь; забажати.
Дехто побажав мати мої твори (Панас Мирний);
Через кілька днів Марія теж побажала гусячого м'яса (О. Довженко);
Він не побажав би собі такого довголіття (В. Лихоносов);
Батурін говорив довго. Слухав усіх, хто побажав узяти слово, погоджувався, гаряче сперечався, хитав головою, машинально сідав на стіл і знову схоплювався (М. Богучаров).
Словник української мови (СУМ-20)