побажати

ПОБАЖА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що і без прям. дод.

1. кому чого або з інфін. Висловити побажання про здійснення чого-небудь.

Привітайте його [І. Франка] од мене і побажайте швидко одужати (М. Коцюбинський);

Смерть не застала його несподівано, мав змогу розпорядити все перед смертю, але нічого більше не умів зробити, як віддати Київ від разу старшому синові, Ізяславу, а улюбленцеві свому, Всеволоду, побажав, аби й йому довелося бути київським князем, але законною дорогою, а не насильством (М. Грушевський);

Коли її план виходить із високих мотивів і має велику ціль (а воно тільки тик

є), то що він може сказати? Схилитися перед великим стражданням, яке вона бере на себе, і побажати, щоб воно було якомога менше (В. Винниченко);

Хлопці побажали раненому товаришеві щастя (І. Багряний);

– Тоді я побажаю вам прожити сто літ, – усміхнулася Роксолана. (П. Загребельний);

// кому кого, чого. Висловити побажання, щоб хто-небудь мав когось або щось.

Дід у мене був не простий, кожному побажаю такого діда (Ю. Яновський).

2. чого або з інфін. Виявити бажання здійснити, одержати, здобути що-небудь; забажати.

Дехто побажав мати мої твори (Панас Мирний);

Через кілька днів Марія теж побажала гусячого м'яса (О. Довженко);

Він не побажав би собі такого довголіття (В. Лихоносов);

Батурін говорив довго. Слухав усіх, хто побажав узяти слово, погоджувався, гаряче сперечався, хитав головою, машинально сідав на стіл і знову схоплювався (М. Богучаров).