поберегтися
ПОБЕРЕГТИ́СЯ, ежу́ся, еже́шся; мин. ч. побері́гся, регла́ся, ло́ся; док.
1. Подбати про своє здоров'я, стати обачним, уважним до себе.
– Така молода, при здоров'ї, чого ж вона [Ганна] померла? .. – Вона не побереглася: на п'ятий день після того, як знайшла дитину, коноплі з холодної води пішла брати (Л. Яновська).
2. кого, чого, із спол. щоб і без дод. Виявити пильність, обережність; остерегтися.
Прощаючись, Гаврило Логойда й Сірко попередили вуйка Гната, щоб він поберігся цієї ночі і знав, що говорити, коли б наскочила разія [облава] (С. Скляренко);
– Ти б, Павлюче, трохи поберігся. Ти ж знаєш їх (Д. Бузько);
// наказ. сп. побережи́сь! Уживається як застереження.
– Гей, хто там! – почувся голос позаду приятелів, – побережись! – Муляр і Вова розступилися. Мимо їх прошуміли сани (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)