побивка
ПОБИ́ВКА, и, ж., перев. у сполуч. з прийм. н а, розм.
Короткочасне перебування у рідних, удома і т. ін. під час відпустки (звичайно про військових).
Се співав молодий москаль, що прийшов “на побивку” в своє село, але в тім селі, окрім землі та старої хатини, нікого рідного у нього не було (Леся Українка);
Приїхав же саме тоді, після довгої відсутності, на побивку до села дядько його по матері (Є. Кротевич).
Словник української мови (СУМ-20)