побивка

ПОБИ́ВКА, и, ж., перев. у сполуч. з прийм. н а, розм.

Короткочасне перебування у рідних, удома і т. ін. під час відпустки (звичайно про військових).

Се співав молодий москаль, що прийшов “на побивку” в своє село, але в тім селі, окрім землі та старої хатини, нікого рідного у нього не було (Леся Українка);

Приїхав же саме тоді, після довгої відсутності, на побивку до села дядько його по матері (Є. Кротевич).